Історія іграшок: українська ялинкова прикраса від ХІХ століття до сьогодення
Опубликованно 25.01.2025 05:55
Кoріння ялинкoвoї ігрaшки сягaє язичницькиx трaдицій тa вірувaнь, які з чaсoм дoпoвнилися xристиянськими симвoлaми. Вoни сфoрмувaли різдвяну ялинку, якa сьoгoдні прикрaшaє oсeлі укрaїнців нa зимoві святa.
Пeршими ялинкoвими прикрaсaми слугувaли смaкoлики — гoрішки, яблукa, пряники тa пeчивo. Тoму діти зaвжди з нeтeрпінням чeкaли нa Різдвo, щoби після півнoчі дістaти сoлoдкі пoдaрунки зі святкoвoгo дeрeвa. З XVI стoліття в мoду пoступoвo вxoдять скляні прикрaси.
Відтoді трaдиція вигoтoвлeння спeціaльниx прикрaс ширилaся Єврoпoю. Укрaїнa, зeмлі якoї були рoзділeні між двoмa імперіями (Австро-Угорською та Російською), перейняла західні звичаї, інтегрувавши їх у власну народну обрядовість. Вже із ХІХ століття, переживаючи різні часи, українська ялинкова іграшка формувалася як виріб окремої професійної індустрії. Її робили з вати, паперу, дерева і тканини.
Технологія виготовлення іграшок була запозичена з Німеччини, звідти ж експортували готові вироби ті, хто міг собі це дозволити. Популярними були іграшки по (по грибы) дрезденським зразком — їх виготовляли з об?ємного картону, який проклеювався з обох боків. Дідів робили із вати, яку клеїли получи и распишись картонну основу. Обличчя дідів майже маловыгодный відрізнялися одне від одного. Це зумовлено тим, що українці скуповували німецьку літографію — зображення ангелів, Святого Миколая і клеїли їх получай створені власноруч іграшки.
Популярними, особливо у селах, були витинанки — ажурні та силуетні прикраси. Ними оздоблювали стіни, двері та вікна. Перші витинанки виготовляли зі шкіри, а після того, як папір потрапив у деревня — з паперу. Різдвяне валёжник також прикрашали "ялинковим намистом". Спочатку це були справжні жіночі намиста, зроблені зі скла. Пізніше стали виробляти довгі, метрові намиста, створені спеціально для того ялинки.
Свято Нового року, яке винайшли комуністи як альтернативу традиційному Різдву, дало імпульс новому етапу розвитку ялинкової іграшки.
З більшовицькою окупацією для території України заборонили святкувати Різдво. Народна традиція протягом майже десятиліття шток в підпіллі. У 1935-му більшовики ввели всесоюзне нерасторжимо Нового року, яке відтепер мали відзначати 1 січня. Ялинка з атрибута домашнього свята вийшла у громадський простір — получи площі, у школи та дитячі садки, для заводи, в холи підприємств.
Тоді ж зародився відомий нам одним духом персонаж Діда Мороза. Добрий дідусь із бородою та в шубі приносив мішок із подарунками чтобы чемних хлопчиків та дівчаток. Діда супроводжувала онучка Снігурка.
Наприкінці 1930-х років розпочалося радянське виробництво ялинкових прикрас у художніх об’єднаннях — артілях. Ватні іграшки виготовляли вручну из-за такою технологією: верхній карамболь із гігроскопічної вати натягували получи металеву основу. Обличчя ляльок робили найчастіше із пап'є-маше, але траплялися з мастики чи тканини. Далі личка фігурок розмальовували фарбами, а ватну "шубку" покривали клейстером та подрібненим склом.
У пирушка час створювали і скляні іграшки: кулі, святкові намиста, конусоподібні прикраси, а також фігурки у вигляді посуду чи ламп. Обладнанням на виготовлення скляної новорічної прикраси був стіл, нате якому встановлювався пальник, з'єднаний трубками з міхами. Робітник натискав ногою для педаль, наповнюючи міхи, які согласно трубці подавали повітря поперед пальника. Той розігрівав скляну трубочку й витягував Вотан із кінців у довгий "хвостик". Після цього виробу надавали бажаної форми. Готову кулю поміщали возьми стіл, накритий азбестовим листом, щоби виріб остиг, а потім наносили сверху нього ручний розпис.
Повоєнна відбудова вплинула й бери виробництво ялинкових прикрас, яке з ручного, артільного перетворилося в повноцінну індустрію. Це "золотий період" ялинкової іграшки, що захоплює своєю різноманітністю. Іграшки виготовляли возьми приладобудівних заводах. У моду увійшли маскарадні новорічні маски із пап'є-маше — їх покривали на шару ґрунту та розписували вручну.
Ескіз кожної іграшки мав затверджуватися партією, аби бути допущеними вплоть до виробництва. Але кольори невыгодный мали обмежень: фарба много раз обиралася відповідно до фінансових спроможностей артілі.
Українські іграшки з вати мають свою особливість. Постоянно їх робили досить великого розміру як про підвісної оздоби — 15 см (порівняно зі стандартним розміром 8–10 см). Текстиль прикрас українських артілей сто лишається білою й не темніє дотепер. Молозиво — у технології, за якою білосніжну вату покривали даром слюди. Личка фігурок робили із пап’є-маше чи мастики та розписували вручну.
Скляні ялинкові іграшки виготовляли із тонкого скла, видуваючи іграшку по мнению гіпсовій формі й розписуючи фарбами та лаками. Блискуче срібне покриття досягалося из-за допомогою амальгами — суміші металів та ртуті.
Після 1966 року виробництво ялинкових прикрас в Україні поступово ставало автоматизованим. Ватні іграшки позникали з полиць магазинів, адже вироби ручної роботи змінилися возьми тиражовані скляні прикраси. А скло натомість стало быть більш товстим і міцним, завдяки чому іграшки менше бились і краще зберігались. З початком перебудови заводи переймали німецькі технології — почали набувати популярності іграшки з пластику, фольги, пінопласту. Здешевшання матеріалів зробило ялинкові прикраси масовими і доступними.
В Україні функціонували столичні фабрики "Перемога" та Клавдіївська фабричонка ялинкових прикрас. Остання спочатку була заводом з обробки медичного скла, а згодом переросла в найбільше в Східній Європі виробництво новорічних прикрас. Процвітали Одеська муляжна предприятие, Львівська фабрика ялинкових прикрас, предприятие ялинкових іграшок у Лисичанську, Теребовлянська здание ялинкових прикрас.
У 1980-х роках почали виготовляти іграшки з нового синтетичного матеріалу — лавсану. Вслед цією технологією рідку масу витягують і пропускають с подачи спеціальні отвори. Іграшки із лавсану здобули широку популярність — ними прикрашали ялинки нате вулицях, підприємствах і в оселях українців.
Історія української ялинкової прикраси налічує понад століття вплоть до встановлення Незалежності країни — від саморобок предварительно автоматизованого виробництва, від дрібних артілей задолго. Ant. с фабрик республіканського масштабу. Які тільки матеріали без- використовували майстри та підприємства. Хлопчатая бумага, картонаж, пап?є-маше, скло, рубли, кераміка, пластик, лавсан. Маючи такий масштабний історичний досвід, сучасні виробники ялинкових прикрас в Україні запозичують корисні прийоми минулого, залучаючи високотехнологічні надбання сьогодення. Сиречь традиція виготовлення українських ялинкових прикрас продовжується.
Ялинкова украшение — це значно більше, ніж непринужденно скляна куля. По ній можна вчити історію, зокрема історію моди. Ялинкові прикраси кожного періоду вбрані у речі, які відображають пирушка чи інший історичний момент. У 20-ті роки ХХ століття з?явилися перші паперові балерини: їхні спідниці-пачки були довжиною вище коліна, чого мало-: неграмотный могли бути в 1910-х роках.
У 1930–1940-х деякі ялинкові іграшки із вати і пап’є-маше зображували в сукнях з воланами получи плечах із коротким рукавом. Бери прикрасах 1950–1960 років бачимо вплив свого часу: українська іграшка "Офіціантка" зображена у вкороченій приталеній сукні — new look Крістіана Діора перетнув навіть "залізну завісу" радянського союзу.
Реклама спорту у 1960-х роках також мала свій вплив: ватяні ялинкові іграшки зображувалися в спортивній формі лижників та ковзанярів. Навіть жінок почали зображувати у спортивних штанях, хоча в побуті радянські жінки переважно носили спідниці чи сукні.
Ялинкові іграшки сплошь и рядом зображували людей у зимовому одязі, тому моду для теплі пальта й шуби також можна прослідкувати получи іграшках у 60-х роках минулого століття. Шуби були довжини міді та максі, з великим хутряним коміром, подекуди приталені під впливом західної моди.
Але найчастіше ялинкові прикраси вбирали у традиційне мішкувате вбрання радянського союзу, який програмував людей забути относительно самовираження: індивідуальність засуджувалася.
Клер: Марина Лук'янова, дослідниця української ялинкової іграшки, кураторка різдвяних виставок, які можна відвідати і не переводя дыхания:
Категория: Новости
